Інформаційна карта педагогічного стартапу

 

Інформаційна карта педагогічного стартапу   1. Назва «Упровадження елементів особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури» 2. Автор   Грицай Галина  Григорівна 3. Предмет Українська мова та література 4. Вікова категорія учасників освітнього процесу 10 – 17 років 5. Коротка анотація Основною ідеєю педагогічного стартапу є висвітлення певної сукупності технологій навчання української словесності, що сприяють бажанню учнів учитися, активізують їхню діяльність, розвивають творчі здібності. Ці технології, на думку автора стартапу, реалізуються через упровадження особистісно зорієнтованого навчання. Як педагогу активізувати увагу на особистості школяра? Як знайти  підхід до роботи з кожним  здобувачем освіти? Які технології використати, щоб підвищити мотивацію до навчання та інтерес  до вивчення предмета? Як знизити тривожність школярів на занятті? Відповіді на ці питання розкриваються в педагогічному стартапі «Упровадження елементів особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури».   6. Необхідні ресурси Якісний Інтернет, комп’ютер, ноутбук, читацька культура, культура висловлення, нормативність лексики, критичне мислення.   7. Опис проблеми, яку вирішує стартап Сучасній українській державі  потрібні освічені, активні, творчі громадяни. В. Сухомлинсьий вважав, що вчитель не повинен ламати  дитячу  індивідуальність, він має виправляти і спрямовувати її розвиток. Отже , завдання педагога  –  не тільки вчити дітей загалом, а залучати кожного школяра до навчального процесу, створити ситуацію, у якій дитина не може просто не вчитися і робить це із задоволенням, ситуацію, у якій кожен голос почутий, кожна думка врахована і у разі необхідності коректно виправлена учителем. Таку ситуацію на уроках української словесності може створити технологія особистісно зорієнтованого навчання, яка в центрі навчального процесу ставить дитину як суб’єкт пізнання (що відповідає світовій тенденції гуманізації освіти) і водночас є здоров’язберігаючою технологією, бо знижує тривожність школярів. 8. Головні цілі та завдання стартапу 1.Виявлення суб’єктивного досвіду кожного учня та надання психолого- педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації. 2. Розвиток індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня. 3. Розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей школяра. 4.Допомога учням в самопізнанні, самореалізації, самовизначенні. 5.Формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя. 9. Очікувані результати   1.Активізація пізнавальної діяльності. 2.Підвищення мотивації до навчання та інтересу до вивчення предмета. 3.Оволодіння учнями ключовими компетентностями. 4. Збільшення кількості школярів, які бажають взяти участь у різних конкурсах. 5. Активна участь учнів у шкільних, районних олімпіадах, проектній діяльності та творчих конкурсах. 6. Позитивна динаміка рівня сформованості психічних процесів. 10. Доступ до  стартапу (посилання) grutsai.blogspot.com

Педагогічний стартап "Упровадження елементів особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови і літератури"

 

Особистісно зорієнтоване навчання як нова філософія освіти .

Обґрунтування актуальності теми

 

Мій педагогічний стаж – 32 роки. Усі ці роки викладаю в школі українському мову і літературу. У даний час працюю за такими підручниками: Заболотний О. Українська мова:  підручн. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл.        /О. Заболотний, В. Заболотний. – Київ: Генеза, 2015. – 256 с.; Коваленко Л.Т. Українська література: підручн. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл.  /Л.Т. Коваленко. – Київ: Освіта, 2013. – 288 с.; Заболотний О. Українська мова: підручн. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл.  /О. Заболотний, В. Заболотний – Київ: Генеза, 2015.- 256 с.; Коваленко Л.Т. Українська література: підручн. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. /Л.Т. Коваленко. – Київ: Освіта, 2015. – 256 с.; Глазова О. Українська мова: підручн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. /О. Глазова, Ю. Кузнецов.  – Київ: Зодіак – ЕКО, 2009. – 224 с.4; Міщенко О.І. Українська література: підручн. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.І. Міщенко. – Київ: Генеза, 2009. – 304 с.;                              Глазова О. Українська мова: підручн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (академічний рівень) / О. Глазова, Ю Кузнєцов. – Київ: Зодіак – ЕКО, 2010. – 256 с.

Пропрацювавши чимало років у школі, зрозуміла, що не так важливо вчити дітей, як потрібно створити ситуацію, у якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням. Таку ситуацію, на мою думку, може створити особистісно зорієнтоване навчання (ОЗОН). Це зумовило й вибір теми моєї роботи: «Упровадження особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови і літератури». Тема ця є важливою не тільки для уроків словесності, але й для освіти в цілому. Сучасній українській державі потрібні освічені, активні, творчі громадяни, що обумовлює актуальність впровадження особистісно зорієнтованого  підходу у систему загальної середньої освіти.

Провідні держави світу приділяють суттєву увагу питанню розвитку компетентної особистості. Ще в 1967 році на Міжнародній конференції Дж. Перкінс говорив про невідповідність системи навчання сподіванням і вимогам конкретної особистості як одну з головних причин світової кризи освіти. Цю ж тезу повторив у 1970 році директор Міжнародного інституту планування освіти Ф. Кумбс. «Нація у небезпеці: необхідність реформи школи» - так називалася доповідь американського уряду, в якій аналізувалися проблеми освітньої галузі.

Актуальним для розуміння сутності особистісно зорієнтованого навчання є погляди В.О. Сухомлинського, який вважав, що педагог повинен не ламати дитячу індивідуальність, а виправляти і спрямовувати її розвиток. Останнє десятиліття українська школа жила під знаком утвердження особистісно зорієнтованого навчання та виховання як нової парадигми освіти.

ОЗОН, на думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, є перспективним з таких причин:

-                                   у центрі навчального процесу знаходиться дитина як суб’єкт пізнання (що відповідає світовій тенденції гуманізації освіти);

-                                   ОЗОН є здоров’язберігаючою технологією;

-                                   останнім часом окреслилася тенденція, коли батьки обирають не тільки навчальні предмети, послуги, але й сприятливе, комфортне середовище для своєї дитини, в якому б зберігалася і розвивалася її індивідуальність;

-                                   необхідність переходу до особистісно зорієнтованого навчання визначається суспільством.

У цій роботі я поставила за мету висловити свої міркування щодо діяльності й важливості особистісно зорієнтованого навчання, поділитися досвідом впровадження особистісно зорієнтованих уроків у навчальний процес.

З мети роботи випливають такі завдання:

1.     Виявити особистісний рівень професійної компетентності з даного питання.

2.     Проаналізувати стан розробленості проблеми в науково-методичній літературі.

3.     Поділитися досвідом використання форм, прийомів, методів при проведенні уроків за технологією ОЗОН.

4.     Довести, що особистісно зорієнтований урок формує гармонійну особистість, яка здатна використовувати набуті знання в будь-якій ситуації.

          Теоретичні аспекти особистісно зорієнтованого навчання

 

Сьогодні над проблемами  особистісно зорієнтованого навчання працюють психологи та педагоги, зокрема Т.О. Балл, І.Д. Бех, Є.В. Бондаревська,                             В.О. Варзацька, О.М. Леонтьєв, О.М. Пєхота, С.І.Подмазін, В.В. Сєриков,                           Г.Л. Токмань, А.М. Фасоля, А.В. Хуторський, І.С. Якиманська та ін. В їхніх працях розглядаються і загальнометодичні аспекти, і проблеми викладання окремих дисциплін. На думку І.С. Якиманської, в технології ОЗОН особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховується, ігнорується – суб’єктивному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до часу навчання в школі. Сучасний  навчальний процес спрямований на здобуття учнями знань, а повинен бути, за О.М. Леонтьєвим, спрямований на розуміння та усвідомлення навчального матеріалу. За висловом В.В. Сєрикова, на зламі століть модель особистісно зорієнтованої (гуманістичної) школи – одна з найперспективніших. А.М. Фасоля вважає, що ОЗОН є принципово новою освітньою системою, хоча окремі його елементи легко впізнавані, в інших методиках.

Викладання української мови та літератури регламентують такі державні документи: Державний стандарт повної загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2011 №1392; лист МОН України від 17.08.2016 № 1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»; наказ Міністерства освіти і науки України № 1222 від 21.08.2013 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».

У 2016-2017 навчальному році вивчення української мови та літератури здійснюється за такими програмами:  у 5-8 класах за програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. – Київ: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 №585); у 9 класі за програмою: Українська мова. 5-12 класи. Київ: Ірпінь: Перун, 2005 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015. № 585); у 10-11 класах за програмами, затвердженими наказом  Міністерства освіти і науки України від 28.10.2010 № 1021 ( зі змінами, затвердженими від 14.07.2016 №826).

Вивчення української літератури в 5-8 класах здійснюється за навчальною програмою (зі змінами, затвердженими наказом  Міністерства освіти і науки України від 04.08.2014 № 895, від 29.05.2015 №585): Українська література 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ: Освіта, 2013.  

У 9 класі – за програмою: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Київ: Ірпінь: Перун, 2005 (зі змінами, затвердженими  наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 №585). 

Вивчення української літератури в 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів – за програмами, затвердженими  наказом Міністерства освіти і науки України від 08.10.2010 № 1021 зі змінами, затвердженими наказом МОН від 14.07.2016 № 826.

У цих нормативних документах та чинних програмах робляться акценти на особистісно зорієнтоване спрямування навчання. 

Особистісно зорієнтоване навчання  спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти:  підвищення престижу шкільної освіти і розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися, подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей, формування основ базової культури особистості. Метою ОЗОН є виявлення суб’єктивного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Головними завданнями особистісно зорієнтованого навчання  є:

-        розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

-        розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

-        допомога йому в самопізнанні, самореалізації, самовизначенні;

-        формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

    Педагогічна практика вже нагромадила чималий методичний арсенал особистісно зорієнтованого навчання. Впровадження цілісного   особистісно зорієнтованого навчання – це педагогічний експеримент Київської 154-ї педагогічної гімназії.  Підготовка уроків особистісно зорієнтованого спрямування  для вчителів гімназії Лариси Ліщинської, Ірини Сурмієвич стали життєвою потребою в роботі з учнями. Звичайне явище на таких заняттях – використання інтерактивної дошки, проведення уроків-презентацій, застосування на уроках прийомів «Мозковий штурм», «Здивуй», «Особливе завдання», «Міркуймо разом», «Мікрофон», «Акваріум», робота в групах, парах, використання рольових ігор тощо.  Заслуговують уваги особистісно зорієнтовані уроки Софії Ревчук, учителя Гащанської ЗОШ І-ІІІ ст. Рівненської області, Сніжани Байдусь, кандидата педагогічних наук, учителя Хмельницької гімназії №1 ім. В. Красицького, Ірини Павлів, учителя Тужилівського НВК  Калуського району Івано-Франківської області, Олени Дрик, старшого учителя спеціалізованої школи № 260 з поглибленим вивченням української мови та літератури м. Києва. 

                                Методичні аспекти ОЗОН

В умовах особистісно зорієнтованого навчання  підручник покликаний формувати не лише інтелектуальну сферу учнів, а й емоційну та вольову, розвивати інтерес до навчання, до конкретного навчального предмета. Спробую проаналізувати підручник з української мови та літератури для 7 класу. Підручник «Українська мова» для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою авторів О.В. Заболотного, В.В. Заболотного, укладено відповідно до нової програми з  української мови для 7 класу. Навчальний матеріал спрямовано на розвиток творчих здібностей, навичок самоосвіти, інтересу школярів до предмета. Розподіл матеріалу по параграфах і розділах рівномірний. Надійними помічниками у здобутті знань є опорні схеми й таблиці. Завдання, подані в підручнику, розміщені від простіших до складніших з урахуванням індивідуальних особливостей. Принцип особистої зорієнтованості навчання реалізовано через такі форми роботи, як дослідження, робота в групах, самооцінювання. Значну увагу приділено завданням на доведення, спостереження, обґрунтування думки. Інтерактивні завдання, тематичні рубрики збагачують зміст підручника, активізують навчальну діяльність  семикласників.

Підручник «Українська література» для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (автор Л.Т. Коваленко) відповідає чинній програмі. Виклад у ньому доступний та послідовний. Підручник характеризується рівномірністю розподілу матеріалу по розділах. У ньому наявна допоміжна інформація у формі схем та таблиць, які є дієвими. Вони систематизують матеріал, вчать виділяти головне, сприяють невидимому запам’ятовуванню матеріалу та розвитку творчого мислення. Завдання в підручнику розміщені в порядку зростання складності та врахуванні індивідуальних особливостей школярів. Підручник має чітке особистісно зорієнтованого спрямування. Вивчення кожного нового розділу розпочинається коротким вступом та навчальним маршрутом, який формує цілі для учнів. Цей маршрут – своєрідний компакс, що сприяє організації навчальної діяльності, спрямованої на особистість школяра.

Способи використання підручника різні. Він може застосовуватися для індивідуальної, групової, фронтальної форм роботи.

Типи уроків, на мою думку, залежать від мети уроку. Вони можуть бути найрізноманітніші: вивчення нового навчального матеріалу, систематизації й узагальнення знань, розвитку комунікативних умінь, контролю і корекції знань, умінь і навичок, комбіновані, застосування знань і формування вмінь.

У національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості.

Здібні діти не люблять одноманітності і тому на уроках української мови і літератури використовую елементи ОЗОН, які вчать учнів самостійно визначати мету, складати план подальшої діяльності на уроці, послідовно викладати думки, не боятися їх висловлювати, доводити свою думку, з повагою ставитися до думки інших. Джерелом нових форм в моїй практиці є інтерактивні методи:  «Мікрофон», «Незакінчене речення», робота в парах, робота в групах, рольові ігри, «Мозковий штурм» та ін. Важливе місце в системі розвитку здібностей займає самостійна робота учнів, тому що ефективність роботи школяра визначається його розумовою діяльністю. Учень як творча особистість розкривається і під час написання рефератів, творчих робіт.  Саме вони є наслідком довгої і серйозної інтелектуальної праці. Однією з форм роботи з обдарованими дітьми є такі завдання, як підготовка інтерв’ю з письменником або з персонажем твору, власні проби пера, тобто написання невеликих прозових або ліричних творів за зразком. Розвиткові  творчих здібностей обдарованих дітей сприяють також і письмові роботи на уроках  української мови і літератури: перекази з творчим завданням, твори-описи, роздуми, мініатюри, письмові роботи за вивченими творами письменників. Обов’язковим у роботі з обдарованими дітьми є те, щоб на заняттях були питання проблемності, пошуку, учнівського дослідження, вправи на розвиток творчої уяви, образного мислення, спостережливості, словникова робота, мовні ігри тощо.

Робота з обдарованими дітьми не вичерпується уроком. Її  продовжують й доповнюють ще такі форми позакласної роботи:

-                                   підготовка й участь школярів в олімпіадах і конкурсах з  української мови і літератури;

-                                   дослідницька робота в МАН;

-                                   участь у гуртках, факультативах;

-                                   участь в інтелектуальних іграх;

-                                   робота над проектом;

-                                   участь в інтернет-олімпіадах.

Отже, проаналізувавши методичні аспекти ОЗОН, можна зробити висновок, що ця технологія є важливим компонентом навчального процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Практичне впровадження особистісно зорієнтованого навчання 

                          на уроках української мови та літератури

 

 

Основною педагогічною ідеєю мого досвіду є вироблення певної сукупності технологій навчання української словесності, що сприяють бажанню учнів учитися, активізують їхню діяльність, вчать самостійно здобувати знання, сприяють розвитку творчих здібностей. Ці технології реалізуються через впровадження  особистісно зорієнтованого навчання.

Поруч із традиційними методами у своїй практиці апробую спосіб інтеграції окремих елементів сучасних технологій навчання: індивідуальне навчання, ігрова технологія, інтерактивна технологія, комп’ютерні (інформаційні) технології,  технологія розвитку критичного мислення (див.додаток).

Індивідуальне навчання дозволяє знайти підхід до роботи з кожним учасником навчального процесу. Я не прагну сама все зробити. Школярі – мої найкращі помічники та співавтори уроку. Вони часто готують розповіді про майстрів художнього слова, виступають із повідомленнями, користуючись додатковими джерелами, інсценізують уривки драматичних творів. Мої учні пишуть твори, як правило, на теми, наближені до сучасності. Та й назви творів намагаюся відсторонити від сухих стереотипів: «Наталочко, я захоплююсь тобою» (за повістю З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі», «У чому актуальність повісті «Захар Беркут», «Гроші – добро чи зло», «Що я найбільше ціную в людині» тощо.

Ігрова технологія дозволяє мені створити доброзичливу атмосферу на уроці, викликає бажання вчитися. Гра не лише перетворює навчання в радісний процес, а й непомітно для учнів сприяє засвоєнню ними програмного матеріалу, формує уміння і навички. У процесі гри в школярів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Найчастіше на заняттях я використовую рольові ігри.

Працюючи над темою, застосовую такі інтерактивні прийоми та методи на уроках: «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в парах, робота в малих групах, метод «ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення».

Наприклад, інтерактивна вправа «Мікрофон» використовується найчастіше на етапі мотивації навчальної діяльності та на підсумковому етапі уроку. Учні мають висловити думку про те, чого вони очікують від уроку (що дізнатися, чого навчитися, що пригадати), виходячи з теми, або чому навчилися, що було найцікавішим чи найскладнішим на уроці.

На уроках української літератури використовую інтерактивні вправи «Асоціативний кущ», «Золоті краплинки», «Дебати», «Спільний проект». Важливим є те, що, застосування елементів інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури спонукає учнів бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими. Основними методами і  прийомами інтерактивного навчання є самостійна робота, проблемні та творчі завдання, запитання учнів до вчителя та навпаки.

Розвиваючи критичне мислення учнів, застосовую вправу «Займи позицію». Наприклад, у 10 класі, вивчаючи роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», пропоную школярам дати відповідь на питання: «Хто такий Чіпка: благородний лицар, божевільний дивак, правдошукач, злочинець, невдаха?». Учні вибирають ту позицію, яка, на їхню думку, найкраще характеризує героя, і відстоюють її. Аналізуючи їхні відповіді, пропоную поділитися на групи і підготувати виступи на тему: «Чи потрібні нині такі люди?», при цьому враховуючи думки літературознавців про цей образ. Після цього малюємо разом синусоїду життя Чіпки (його злети і падіння).

Використання комп’ютерних технологій дозволяє мені розширити педагогічні можливості, створити базу для залучення дітей до комп’ютерних навчальних програм. Використання комп’ютерів у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів, як увага, пам'ять, мислення, уява. Для індивідуальної, парної чи групової роботи на уроках з використанням ІКТ пропоную такі завдання:

·        виготовлення учнівських презентацій з літератури (дослідження життєвого чи творчого шляху письменника);

·        створення кросвордів, асоціативних кущів, опорних схем.

Переконана, що саме особистісно зорієнтоване навчання дозволяє дитині реалізовувати свій фізичний та духовний потенціал. Завдання ж педагога – управляти процесом, йдучи від простого до складного.

                                         Висновки. Рекомендації

 Особистісно зорієнтоване навчання  – це якісна модель освіти ХХІ століття. Воно програмує народження думки у процесі педагогічної співпраці, де учень ступає на шлях свободи пізнання, дослідницького навчання, а вчитель опановує способи розвивальної допомоги, педагогічної підтримки.

Уроки рідної мови та літератури з використанням технологій ОЗОН сприяють розвиткові критичного, аналітичного і творчого мислення учнів, у їхніх особистісних стосунках простежуються зміни і, що найважливіше – позитивна динаміка рівня сформованості психічних процесів. Досить помітним є зниження тривожності школярів і посилення внутрішньої мотивації навчання, що, безумовно, позначається на підвищенні результатів навчальних досягнень. Результатами впровадження особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови і літератури є:

·        Активізація пізнавальної діяльності.

·        Підвищення мотивації до навчання та інтересу до вивчення предмета.

·        Оволодіння учнями ключовими компетентностями.

·        Збільшення кількості школярів, які бажають взяти учать у різних конкурсах та змаганнях.

·        Активна участь учнів у шкільних, районних олімпіадах, проектній діяльності та творчих конкурсах.

ОЗОН робить уроки української мови та літератури цікавими, захопливими, потрібними, забезпечує умови для розвитку в дітей потягу до знань, виховує прагнення до самовдосконалення, а тому досвід з його впровадження слід розповсюджувати через проведення відкритих уроків та заходів для вчителів, батьків, на методичних та педагогічних семінарах, можна представити результати спільної діяльності з учнями на науково-практичній конференції; виступі на методоб’єднанні, підготовці публікацій у місцевій пресі та фахових виданнях.

 

Витоки виховання мовної особистості вчителя у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Незаперечною істиною для кожного є теза «Із слова починається людина».Очевидно,людина існує в мові, виявляє себе в мові, через мову спілкування прокладає листок для розуміння з іншими людьми. Саме через рідну мову, що пов’язує невидимими нитками сучасні й минулі покоління в єдину мовно-національну спільноту України, відчуваємо себе вдома, громадянами своєї держави.

Тому цілком природними і закономірними є концептуальні положення неперервної мовної освіти, спрямовані на те, щоб, починаючи з материнської(родинної) школи і закінчуючи професійною, соціальною освітою, вона була зорієнтована на виховання мовної особистості, на «природне бажання повернутись у щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій,на створення україномовного середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення вдосконалити висококультурне інтелектуальне спілкування літературною українською мовою»

З’ясуємо, що сьогодні вчені розуміють під мовною особистістю.Сучасна лінгвістика розглядає мовну особистість як «багатоперервний і багатокомпонентний набір мовних здібностей, умінь, готовності до здійснення мовних вчинків різного ступеня складності і вчинків, що класифікуються, з одного боку,за видами мовленнєвої діяльності(говоріння, аудіювання, письмо,читання), а з іншого боку, за рівнями мови(фонетика,граматика,лексика).

Мовна особистість починається з пробудження індивідуальної мовотворчості, що забезпечує вільне самовираження особистості в різних сферах людського спілкування. Мова шліфує, карбує думку, а оригінальна думка завжди здобувається на визнання, коли вона втілена в досконалому, інформативному, повноцінному, переконливому слові.

Саме таку багатогранну сформовану особистість педагога хотів бачити у школі В. Сухомлинський. Яким чином В. Сухомлинський сам використовував як педагог, директор «слово» у вихованні мовної особистості своїх учителів? Відповіді на ці запитання знаходимо у змісті 5-го тому вибраних педагогічних творів педагога.У тезаурусі назв статей читаємо: «Слово про слово», «Слово до спадкоємця», «Слово до батьків», «Слово до учнів», «Слово і емоційна культура».

Чому вчений у цілій низці статей на перше місце у назві ставив термін «слово»?

Напевне, саме тому, що він не уявляв собі особистості вчителя без досконалого володіння рідною мовою, рідним словом, як засобом впливу на дітей, як засобом виховання. «В руках вихователя слово,- читаємо у статті «Слово про слово»,- такий же могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур у руках скульптора. Як без скрипки немає музики, без фарб і пензля- живопису, без мармуру й різця - скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки. Слово – це нібито той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність».

В.О. Сухомлинський виступив на захист «словесного виховання», яке в той час називали шкідливим, неефективним і схоластичним,слову вчителя відводили другорядну роль, по суті, ігнорували «мовну особистість» учителя. Та В.  Сухомлинський мав своє розуміння «словесного виховання». «Насправді виховання стає немічним , безликим саме тоді, - писав він, - коли забувають, що в нашому розпорядженні є, по суті, єдиний тонкий і надійний, всесильний і гострий інструмент виховання –слово?

Мудрий директор школи був переконаний, що справжній вихователь якраз і повинен досконало володіти виховними засобами мудрого слова, адже в слові акумулюються стосунки між людьми, «слово виявляє ідею, а ідея – стовповий корінь виховання».

У статті «Слово і емоційна культура людини» педагог розмірковує над тим, чому слово в одного вчителя є могутнім засобом виховання а в другого воно – мука пекельна для вихованців? Відповідь на своє риторичне запитання В.Сухомлинський віднайшов у шкідливій теорії, що довгий час була панівною, а саме, «словами людину не виховаєш», тому в процесі підготовки вчителя у вузах зовсім ігнорувалась мовна особистість вчителя. З вузівських стін виходили вчителі, які до слова як засобу виховання вдавалися якнайменше; головне – режим, праця, контроль. Що ж необхідно зробити для того, щоб у школу прийшла цілком сформована мовна особистість педагога? Як навчити вчителя використовувати слово, мову як найважливіший виховний засіб? Такі запитання – роздуми ставив перед собою директор Павлиської школи.

Відповів на них відомий педагог у своїх, статтях, брошурах, книгах, першим словом у назвах яких було саме «слово» і які становлять зараз «мовний заповіт» особистості вчителя:

-                                Слово вчителя, воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум .

-                                Мистецтво виховання охоплює насамперед мистецтво говорити, звертатись до людського серця. Шкільні конфлікти, які нерідко закінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити з учнями.

-                                Мовна культура педагога – це дзеркало її духовної культури. Мовна культура забезпечує успіх у тій найтоншій сфері виховання, яку ми сьогодні називаємо перетворенням, моделюванням, переведенням зовнішньої діяльності на мову внутрішнього світу людини.

-                                Вчитель повинен виявляти «творчість словом» і вчити словесної творчості учнів, щоб вони відчували красу рідної мови, дбали про її чистоту, дбайливо ставились до слова.

Як бачимо, реалізація мовного кодексу, який заповідав В.Сухомлинський учителям, передбачає формування вже з шкільної лави мовної особистості з високою емоційно-мовленнєвою культурою.

Як же нам, нащадкам В.Сухомлинського, реалізувати його заповіти щодо виховання мовної особистості кожного вчителя.

Насамперед усім слід добре усвідомити, що виховання мовної особистості в нашій державі багато в чому залежить від стану вивчення української в усіх навчальних закладах від довкілля до вищої школи.

Потрібна наскрізна перспективна програма її вивчення, що буде орієнтувати як педагогів, так і студентів, учнів на вільне володіння нею, на розширення і збагачення словника.

Виникає нагальна потреба переорієнтації кінцевої мети опанування української мови із гносеологічного аспекту (тобто вивчення правил, мовознавчих понять тощо) на «комунікативно-прагматичний» , за яким українська мова виступатиме передусім знаряддям самовираження особистості й засобом спілкування.

Метою мовної освіти має стати формування всебічно розвиненої, компетентної, творчої особистості громадянина України – носія етнічних, національних і загальнолюдських цінностей, який живе в гармонії з довкіллям і самим собою.

Літературно-музична композиція "Кобзарева струна не вмира..."

Святково прибраний зал. Посередині сцени портрет Тараса Шевченка, прикрашений вінком із барвінку. Звучать позивні мелодії «Реве та стогне…» 

Голос із мікрофона.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас,

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

                         /М. Рильський/

Виходять читці, стають на авансцені.

1-ий читець.

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

                          /Г. Комарова/

2-ий читець.

Нещасна мати сповила

Його малого і зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась

                          /Г. Комарова/

З’являється Доля у довгій білій сорочці.

Доля.

Росте дитя мов квітка на стерні, -

Присушить сонце, вимочить негода…

Зима і літо, холод і тепло –

Росте дитя, стежки свої верстає,

Переростає і добро і зло,

Малі свої літа переростає,  –

Здаватись може – як билина в полі,

Але щодня – під пильним оком долі.

                                     /Б. Стельмах/

Доля відходить убік, виходить малий Тарас.

Тарас. Наша бідна старенька хата з потемнілою

солом’яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати

на причілку яблуня з червонобокими яблуками, а навколо

яблуні квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї терплячої

ніжної неньки! А біля воріт стоїть стара гілляста верба із засохлим

верховіттям, а за вербою стоїть клуня, оточена стогами жита,

пшениці і різного всякого хліба, а за клунею, по косогору, йде вже сад.

Ансамбль дівчат виконує пісню «Садок вишневий коло хати…»

/сл.. Т. Шевченка, муз. Л. Степового/

Доля.

Свята земля, благословенний край…

Перепелиний вітер над полями,

Гаї тінисті, сонячні поляни,

Високі сурми лебединих зграй.

І вечорів багряний вогнеграй,

І на лугах туману срібні плями,

Яри глибокі, села над ярами –

В садах в піснях… Поглянеш – Божий рай.

                                      /Б. Стельмах/

Тарас.

В тім гаю.

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір доброю мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

Доля виходить. З’являється мати, сестра, зять, Микита, Яринка, Марійка, Осипко.

Мати.

/підходить спочатку до доньки і зятя/

Ось тобі, Катре, й тобі, Антоне,

Яблучко не зелене,

Щоб, як піду я за дальні гони,

Ви не забули про мене.

Сестра.

Дякуєм, мамо, дякуєм люба,

За яблуко, за рум’яне.

Для нас відхід ваш – велика згуба,

Серденько з туги зів’яне.

Мати.

/подає яблуко Микиті/   

Ось тобі яблуко червонобоке,

Старший мій сину Микитко.

Бачиш, яке нині небо глибоке, -

Вернуся, мабуть, нешвидко.

Микитка.

Цілую вам, мамо, руки і ноги,

Та, може, не дуже ви хворі? –

Ще ж зими половина дороги,

Ще ж тільки серпень надворі.

Мати.

/простягає яблуко Тарасу/

Ось тобі яблучко – біле, як сонце,

Тарасику мій, Телесику.

Вітер прочинить у хмарку віконце,

Я й полечу потихесеньку.

Тарас.

Яблучка вашого душу співочу

Я берегтиму, нене,

Та кожного разу, коли тільки схочу,

Ви прилітайте до мене.

Мати.

/Яринці в руку яблуко поклала/

Ось тобі яблучко, доню Яринко,

Щоб ти мене пам’ятала, –

Мій образ, мов з попелу яру жаринку,

З пам’яті щоб вигортала. 

Яринка.

Не хочу з пам’яті вас вигортати,

Не хочу я бути без мами.

Куди ж ви зібрались? Ходімте до хати

Та ще посидите з нами.

Мати.

/по яблучку дає найменшим дітям/

Це ось Марійці, а це Осипкові.

Простіть мене,сиротята.

Така Божа воля… Бувайте здорові…

Усіх вас лишаю на тата.

Тихенько звучить мелодія пісні «Ой люлі, люлі, моя дитино…»

/сл. Т. Шевчека, муз. народна/.

На авансцену виходить Тарас-підліток.

Тарас.

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитись, –

Хоч з гори та в воду…

В того доля ходить полем,

Колоски збирає;

А моя десь ледащиця,

За морем блукає.

З’являється доля.

Доля.

Отой хлопчина мій, Тарас, –

Призначено йому

І хлів, і рисувальний клас,

І церкву, і тюрму.

Його в житті поводжу я

По закутках усіх,

Щоб він уплів своє ім’я

В сльозу, у гріх, у сміх.

Все, що знайде, щоб загубив,

Щоб каятись не вмів,

Щоб ненавидів і любив,

Під нагаями слів.

Йому призначено таке,

Що й не усяк двигне.

Він ніби мед, своє гірке

Приречено ковтне.

Він виспівав такий «Кобзар»,

Такий крути псалом,

Що кожен цар і кожен псар

Понуриться чолом.

                         /Б. Стельмах/

На авансцену виходять читці.

1-ий читець.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою –

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.

                          /Г. Комарова/

2-ий читець.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю, 

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

                           /Г. Комарова/

3-й читець.

Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих,

І не жалів він сил своїх,

І не втирав він сліз пекучих.

/Г. Комарова/

Читці виходять. Чути скрип дверей.

З’являється Доля, Мати й Батько. Зайшли, спинились і розглядають кімнату Тараса.

Батько.

Оце прийшли? Оце вже тут?

Доля.

Прийшли.

Батько.

Оце така його оселя?

Мати.

Тісна.

Батько.

Зате висока стеля.

Мати.

І протяги з усіх  усюд…

Батько.

Дарма.

Мати.

Мій хлопчик… Мій Тарасе…

Либонь, вдягається по-панськи?

Батько.

Та звісно, не по-арештанськи.

Мати.

Чи він ще пам’ятає нас?

Мав дев’ять літ, як я умерла…

Батько.

Там і мене кістлява зжерла.

Два роки – невеликий час.

Мати.

То це вже що – п'ятнадцять літ

Дитина наша сиротою?

Батько.

Присядьмо, Катре…

Мати.

Я постою. 

Батько.

Коли я покидав цей світ,

Не заповів йому нічого:

Передчував, що вийде з нього

Або варнак, або пііт.

Таким хазяйства не лишай,

Бо й так усе піде намарно.

Можливо, я вчинив негарно?

Тепер ото міркуй, рішай…

Мати.

Мовчи, Григорію, не іжся.

Даремно ти гріха боїшся –

За гріх не втрапив би у рай.

Батько.

А може, був би при землі,

При власній хаті, хай при бідній…

Чи ж ворог я дитині рідній?

Доля.

Йому ці статки замалі.

Батько.

То мій Тарас такий багатий,

Хоч безземельний та безхатий?

Мати.

Хіба при добрім ремеслі?

Доля.

Ось ви переді мною: батько й мати.

Я перед вами: доля Кобзаря.

Ще він – не він, іще його зоря –

В путі до сонця  - пломінь переймати.

Йому мене таку судилось мати,

В якій все власне в попіл вигоря,

Лиш слово правди, вперте, як орля,

Нікому не дає себе зламати.

Нема йому ні дому, ні жони.

Він в меливі постійної війни

З катами волі - рветься на свободу!

Пройде він морок тюрем і ярем

І стане Україні Кобзарем –

Нетлінним знаменом свого народу.

Батько.

То що – виходить, наш Тарас

По світу буде мандрувати?

Мати.

Він змалечку любив співати!...

Хоч зрячий? Зором не погас?

Батько.

Поводиря б годилось мати…

Доля.

Він скоро сам зуміє стати

Поводирем – для всіх, для нас.

Знову тихо заскрипіли двері. Всі тихо пішли.

На авансцені вже молодий Шевченко, в руках він тримає книжку – «Кобзар».

І ось нарешті мій «Кобзар».

Це мій «Кобзар»? – признайся, доле!...

Моє, полите потом, поле?

Сльозою скроплений пожар?

Такий промінчик, а з-за хмар,

Буває, чорноту проколе…

Тож дяка вам, дяки, за школи,

Що їх проходив ваш школяр.

Воньміт, брати мої і сестри!

Воньміт, панове і маестри! –

Слабенька втіха, та своя…

А що мене чекає далі?

Які мені відкриє далі?

Шорстка сторінка «Кобзаря».

                             /Б. Стельмах/

Тарас замріявся, звучить перший куплет пісні «Думи мої…»

/сл. Т. Шевченка, обробка С. Козака/.

Тим часом на сцену виходить Перебендя з хлопчиком-повадирем. Вони мовчки йдуть через сцену, стають поблизу Шевченка.

Читець.

Перебендя старий, сліпий, –

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люди:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює, й ночує;

Нема йому в світі хати;

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже;

Сяде собі, заспіває:

«Ой не шуми, луже!»

Перебендя сідає на ослінчик і співає «Ой не шуми, луже». Виходить у довгій білій сорочці з розпущеним волоссям Лілея.

Лілея.

За що мене, як росла я,

Люди не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

Виходить наймичка.

Наймичка.

«… Я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка діждатися…

Так щось тяжко стало!

Заходить Марко.

«…Марку!

Прости мене!  Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати…»

Обоє стають біля Шевченка.

Виходить Сова, йде сценою, здіймає вгору руки.

Читець.

Скалічені старі руки

До Бога здіймала,

Свою долю проклинала,

Сина вимовляла…

А уночі розхристана

І простоволоса

Селом ходить – то співає,

То страшно голосить.

Стає біля Шевченка і Сова.

Виходить козак.

Козак.

Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько.

Йде до гурту.

З’являється невільник.

«О милий Боже України!

Не дай пропасти на чужині,

В неволі вольним козакам!

І сором тут, і сором там –

Встать із чужої домовини,

На суд твій праведний прийти,

В залізах руки принести

І перед всіми у кайданах

Стать козакові…»

Невільник стає біля інших героїв.

Голос із мікрофона.

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині!

Звучить останній куплет пісні «Думи мої…» Біля Шевченка стоять герої його творів і сумно слухають пісню.

Виходять читці.

1-й читець.

І пісня голосно лилась…

Але недовго: ворог лютий

Підкрався нишком – і замовк

Співець, кайданами окутий.

                             /Г. Комарова/

2-й читець.

Замовкла пісня на устах,

Але в душі жила, бриніла

І в серці бідного співця

Огнем палаючим горіла.

                              /Г. Комарова/

3-й читець.

І довго у степу глухім

В неволі жив між москалями

Співець, самотній, мовчазний,

З своїми думами й піснями.

                              /Г. Комарова/

4-й читець.

Там, на засланні, Шевченко усвідомлює, що «заросли шляхи тернами на тую Вкраїну…» Але навіть у далекій чужині Україна є його музою.

З-за Дніпра мов далекого

Слова прилітають

І стеляться на папері.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя» /сл. Т. Шевченка, муз. Я Степового/.

1-й читець.

Роки солдатської неволі були для Шевченка морем страждань і мук. У листі до Григоровича читаємо: «Вісім літ я перестраждав мовчки… думаю, що терпінням усе переможу… Сили фізичні мене зрадили, ревматизм мене швидко руйнує. Та що ж значить хвороба тіла проти хвороби душі, проти тієї страшної хвороби, що безнадією зветься. Жахливий це стан».

2-й читець.

Шевченко був рекрут, в’язень топтаний, але не розчавлений, виснажений, але не зломлений, розпачливий, але не зневірений. 100 віршів, 7 поем, повісті, щоденник та ціла серія художніх картин створені Тарасом у ті тяжкі роки.

3-й читець.

Шевченкові слова підтримували багатьох мучеників за волю. «І нині кращої ради над оце просте та правдиве: «Свою Україну любіть», - зазначає                     Б. Лепкий, – годі для українського народу підібрати».

4-й читець.

А що ж підтримувало у цей тяжкий час мученика Шевченка?  Що вселяло надію у його серце?

1-й читець.

«В мене одна надія – віра в Бога», – писав поет у листі до Варвари Репніної.

Виходить Шевченко.

Шевченко.

Боже, спаси, суди мене

Ти по Своїй волі.

Молюсь, Господи, внуши їм

Уст моїх глаголи,

Бо на душу мою встали

Сильнії, чужії,

Не зрять Бога над собою,

Не знають, що діють.

Помолюся Господеві

Серцем одиноким,

І на злих моїх погляну

Незлим моїм оком.

Звучить перший куплет пісні «Царю небесний…»

1-й читець.

Він рвався серцем із тюрми

На волю, до ланів широких,

До синіх хвиль Дніпра-ріки,

До тихих тих могил високих.

                                           /Г. Комарова/

Хор виконує пісню «Реве та стогне Дніпр широкий…»

/сл. Т. Шевченка, муз. Д. Крижанівського/.

2-й читець.

Він рвався – і прийшла вона,

Сподівана, бажана воля –

І все, чого не знав раніш,

Тепер дала лукава доля.

3-й читець.

Ні! Не все дала доля Шевченку. Подарувала вона йому славу та безсмертя, та обділила звичайним людським щастям. Поет мріяв одружитися на бідній дівчині, мати сімейний затишок, жити в Україні. Але щастя випурхнуло з Тарасових рук.

4-й читець.

Але Шевченко не докоряв своїй долі. Поет завжди був самим собою. Він ні в чому ніколи  не роздвоювався. Кобзар як жив, про те й писав, що писав, тим і жив. Ні найменшого лукавства за всі сорок сім років.

Читці розступаються. З глибини сцени виходить Тарас і Доля.

Шевченко.

Ти не лукавило зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люде», – ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, не лукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

Шевченко і Доля повільно виходять.

1-й читець.

Та сил в співця вже не було…

Остання пісня продзвеніла –

І в небо тихо піднялась

Душа поета наболіла.

                                /Г. Комарова/

2-й читець.

Умер співець! І привезли

Його на рідну Україну

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

                                  /Г. Комарова/

На сцені з’являється хор і виконує «Заповіт»

/сл. Т. Шевченка, муз. Г. Гладкого/.

Із мікрофона звучать слова М. Ониськіва:

Він повернувсь… Як до Матері Син,

Повернулись Дух його, і Тіло.

В майовій крапелиці роси

Небо долі його забриніло.

Зажурилась калина в його головах,

А пісні то жили, то вмирали.

Залунали рулади дзвінких солов’їв.

Зорі – яснії, тихії – води.

Смертю власною Він заповів,

Що Ти Вічний, Великий

Вкраїнський Народе.